Верховний представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки Хав’єр Солана під час нещодавнього візиту в Україну зазначив: він не бачить жодної загрози для демократії в нашій державі. Певно, високопоставленому дипломатові не розповіли, що Україна — одна із сильно уражених корупцією країн. А людина, яка через це зло не може знайти захисту своїм законним правам та інтересам, схильна до акцій протесту, що межують із тероризмом. Як фермер Сергій Архипов, котрий кілька років тому погрожував підірвати Міністерство аграрної політики, а нещодавно нагадав про себе біля Генеральної прокуратури, лякаючи “гранатою” та мішком “вибухівки”, домагався задоволення своїх вимог. Такі вияви екстремізму створюють атмосферу нестабільності, а відтак породжують ностальгію за “сильною рукою”, що призводить до диктатури.
Боротьба з корупцією була “фішкою” Леоніда Кучми під час президентських виборів 1994 року, яка й забезпечила йому перемогу. У 2004-му за Віктора Ющенка проголосували не в останню чергу тому, що він обіцяв подолати це зло. Коли його обрали главою нашої держави, таки сталися певні позитивні зміни на митниці, в міліції, податковій інспекції. Однак лихо не зникло, а уражена корупцією країна приречена на бідність: сюди не йдуть іноземні інвестиції, і звідси втікають вітчизняні інвестиції й кваліфіковані кадри.
Аби загнуздати страшного монстра, який завдає астрономічних збитків економіці й калічить на генетичному рівні менталітет, витрачено чимало зусиль. Найвищі посадовці зробили немало декларацій, створено безліч громадських організацій, отримано чимало західних грантів. Досконале вивчення анатомії корупції різними шляхами виводить на простий рецепт боротьби із нею: запровадити прозорі й раціональні правила в бізнесі, дотримувати рівності всіх перед законом. Щоб така система запрацювала, має бути непідкупним суд. А ось із цим, як свідчить практика останніх років, у нас дедалі більші проблеми. Незайве свідчення тому — спересердя кинуті главою держави слова: у нас усі суди продажні. Як спонукати суддів до чесності? Вочевидь, запровадивши механізми, які змушували б служителів Феміди дорожити своєю посадою. Досягти того нескладно, скасувавши пожиттєве призначення суддів. Побоювання, що це може призвести до розправи з окремими невгодними представниками цієї професії, звичайно, небезпідставні. Але альтернативою цьому є лише масштабна розправа, яку чимало служителів Феміди влаштували над усіма нами і над Законом.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
Джерело: газета «Хрещатик»
http://www.kreschatic.kiev.ua/lang-ua/id-2954/amp;page=1 |
