Мировий суд (МС) – у ряді держав нижча ланка судової системи для розгляду дрібних кримінальних і цивільних справ, на які покладено функцію примирення сторін (звідси і назва).

Як правило, МС складається з однієї особи, обирається населенням або призначається центральними органами державної влади.

Уперше виник в Англії (14 ст.), пізніше – у Пн. Америці (17 ст.), Франції (кін.18 ст.) та інших країнах.

В Україні діяв за часів Гетьманщини. У «Правах, за якими судити малоросійський народ» (1743) йдеться про мировий (або полюбовний) суд, коли сторони, що вели спір, могли передавати його вирішення обраним ними особам. Суд здійснювався на підставі письмового запису, яким сторони зобов ’ язувалися беззаперечно виконати його постанову і уповноважували мирових суддів визначити у постанові накладання певної суми «заруки» (штрафу) на сторону, яка ухилятиметься від виконання постанови. Постанову МС можна було оскаржити в разі відсутності запису про передачу справи МС або незазначення у постанові накладання штрафу на осіб, які її порушать, а також якщо постанова не була укладена у письмовий формі і не підписана мировим суддею, або якщо мировий суддя вийшов за межі запису чи не вирішив усіх питань, які слід було розв ’ язати .

У дореволюційній Росії МС були запроваджені у ході судової реформи 1864 року. Першою його інстанцією був дільничний мировий суддя, другою – повітовий або столичний мировий з ’ їзд. У 1889 МС були ліквідовані (крім МС у Санки-Петербурзі, Москві та деяких інших великих містах, зокрема в Одесі та Харкові). Їхні справи передали у відання земських начальників, міських суддів та поважного члена окружного суду. У 1912 році МС були відновлені, але фактично до лютого 1917 вони були впроваджені лише у 20 губерніях (з97). За радянської влади ліквідовані остаточно.

Мировий суддя – у ряді країн посадова особа, яка одноособово розглядає справи в МС.

В Російській імперії, у т.ч. на території України, посада мирового судді в містах і повітах була запроваджена Судовими статутами 1864. Повіт з містами, які знаходилися в його межах, становив мировий округ, що поділявся на мирові дільниці з дільничними мировими суддями.

Судді обиралися на 3 роки повітовими земськими зборами, а в містах – міськими думами з наступним затвердженням Сенатом. У західних губерніях, зокрема у Волинський, Київський та Подільський, мирового суддю призначав міністр юстиції.

Мирові судді обиралися з місцевих жителів, які володіли земельними ділянками площею не менше 400 десятин або мали інше нерухоме майно вартістю не менше ніж 1500 рублів, а в містах – 3000-6000 рублів. Вони повинні були мати середню або вищу освіту, прослужити не менше 3 років на посаді, де могли отримати практичні знання у розгляді судових справ.

Крім дільничних мирових суддів, які одержували за свою службу винагороду, вводилися посади т.з. почесних мирових суддів, котрі не мали визначеної дільниці та не отримували платні. Вони запрошувалися для поповнення окружного суду, якщо там не вистачало членів, або чинили суд на спільне прохання позивача і відповідача.

Мирові судді розглядали дрібні кримінальні (поступки проти громадського порядку, образа і побиття людини, шахрайство і крадіжки на суму до 300 рублів) та цивільні справи.

Мирові судді мали право :

• оголошувати зауваження;
• оголошувати догану;
• накладати грошове стягнення не більше як 300 рублів;
• карати арештом на строк до 3 місяців;
• карати тюремним ув ’ язненням до 1 року.

Мировий суддя розглядав справи одноособово в скороченому порядку судового провадження, фіксуючи все, що стосувалося справи, в протоколі.

Вирок мировий суддя виносив, виходячи «зі свого внутрішнього переконання, побудованого на сукупності обставин, виявлених при судовому розгляді». Вирок вважався остаточним, тобто не підлягав перегляду в апеляційному порядку, якщо ним призначалося зауваження , догана, грошове стягнення не більше як на 15 рублів з однієї особи або арешт на строк до3 днів та коли розмір шкоди або збитків не перевищувала 30 рублів. Засудження мирового судді до тяжких покарань були не остаточними і могли оскаржуватись в апеляційному порядку. З приводу остаточних вироків мирових суддів дозволялися скарги сторін та протести прокурора в касаційному порядку. Такі скарги та протести подавалися до мирового з ’ їзду.

Мировий з ’ їзд (МЗ) – вища мирова інстанція, збори почесних і дільничних мирових суддів мирового округу.

МЗ збирався у призначений строк для остаточного вирішення справ,, які підлягали мировому розгляду, а також для розгляду в касаційному порядку протестів і прохань про відміну остаточних рішень мирових суддів.

МЗ складався з голови, неодмінного члена МЗ, дільничних та почесних мирових суддів повіту або міста.