Коломийський район Івано-Франківської області
Адміністративний центр району – місто Коломия

Історична довідка

Перша згадка про Коломию є в Галицько-Волинському літопису 1241 року.

Коломия будувалась як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. На думку археологів, фортеця існувала вже в середині XII століття, коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю, і діяв важливий сухопутний торговельний шлях - Берладська дорога, що вела з Галича на Волощину й Дунай. Тоді на берегах Пруту стояли 4 фортеці - у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях. Археологи дійшли висновку, що майже всі давньоруські міста перестали існувати в сер. XIII ст. під час монголо-татарської навали, тому цілком можливо, що і Коломийська фортеця могла бути спалена в 1259 р., коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення. Згодом укріплений центр Коломиї знаходився поблизу теперішньої ратуші. Це місце в історичних джерелах мало назву Старий Двір. В документах 1411, 1448 і 1517 рр. про нього мовиться як про оборонний замок.

1405 року Коломия отримала Магдебурзьке право. У той час місто стояло на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. В 1411 р. Коломию з усім Покуттям було продано на 25 років молдавському господареві Олександрові з умовою, що останній виступить на боці Польщі проти Угорщини. З тих самих міркувань згодом Коломийський замок декілька разів дарували молдавським воєводам на утримання.

У 1490 р. Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи. З того часу Коломия зазнавала знищення турками та волохами у 1498, 1502 і 1505 рр.; горіла вона і в 1513, 1520, 1531 і 1594 рр., а 1589 року місто було знищене дощенту, населення - вирізане або забране в ясир. Польська хроніка 1621 року засвідчує: "Місто татарами спалене і люди з нього вибрані", а за 1624 р. є запис, що татарами місто "з ґрунту знесене". Під час чергового нападу в 1626 р. в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу. Лише після побудови нового оборонного замку Коломия могла захищатися від татарських нападів.

В 2-й половині XVII століття в селах Коломийського повіту посилився опришківський рух. У 1772 р., після першого поділу Польщі, Коломия відійшла під владу Габсбургів. За новим адміністративним поділом 1781 р. місто було включене до Станіславської округи і частково втратила свої функції повітового центру. На околицях міста стали виникати німецькі колонії. Протягом XIX ст. уряд будує в Коломиї 6 військових казарм та 3 порохові склади. В місті концентрується велика кількість війська, створюється до 70 карних загонів для боротьби з опришками.

15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Після проголошення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнську Народну Республіку 15 грудня 1918 р. місто урочисто провело на польський фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а вже 24 травня Коломию зайняло румунське військо. В місті встановилася польська влада.

У сучасній Коломиї відновлено гуманітарну гімназію та професійний театр ( у 1990 р. після 27-річної перерви), знову функціонує Народний дім. Крім того в місті працюють Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, що занесений до Книги рекордів Гінесса, музей історії Коломиї.